Інструкція з охорони праці надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

ІНСТРУКЦІЯ

з охорони праці 

надання першої допомоги при ураженні електричним струмом

 

Головне при наданні першої допомоги – якнайшвидше звільнити по­терпілого від дії струму.

Для звільнення потерпілого при пораженні електричним струмом не­обхідно:

  • вимкнути рубильник або викрутити запобіжник;
  • вимкнути струмоведучі, мережу живлення.
  • сухою палкою відкинути від потерпілого провід, який знаходиться -під напругою, відтягнути потерпілого від електричних проводів, від стру-мопровідних частин установки. При напрузі в установках до 1000 В можна взятися за сухий одяг потерпілого, не торкаючись відкритих частин тіла. Слід користуватися гумовими рукавичками або намотати на руку шарф, прогумований плащ і т.п. Рекомендується стати на ізольований предмет (на суху дошку, на згорток сухого спецодягу).

У випадку судорожного обхвату потерпілим електричного проводу, який знаходиться під напругою, розгорнути руки потерпілому відриваючи його від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При цьому працівник, який надає допомогу, повинен бути у діелектричних рукавицях і знаходитись на ізолюючій від землі основі.

При напрузі в електричних установках понад 1000 В рятівник повинен одягти діелектричні чоботи, рукавиці і діяти діелектричною штангою. Якщо потерпілий при свідомості, його кладуть у зручне положення, накривають теплим покривалом і залишають у стані спокою до прибуття лікаря.

Якщо після звільнення потерпілого від дії струму він не дихає, то по­трібно негайно приступити до штучного дихання і непрямого (зовнішнього) масажу серця. Найбільш ефективним методом штучного дихання є “з рота в рот” або “з рота в ніс”. Робиться це таким чином: стають з лівого боку від потерпілого, підкладають під його затилок ліву руку, а правою тиснуть на його лоб. Це забезпечить вільну прохідність гортані. Під лопатки потерпі­лому кладуть валик із скрученого одягу, а рот витирають від слизу. Зроби­вши 2-3 глибоких вдихи, особа, яка надає допомогу, вдуває через марлю або хустку повітря із свого рота в рот або ніс потерпілого. При вдуванні повітря через рот особа, що надає допомогу, закриває пальцями ніс потерпілого; при вдуванні через ніс потерпілому закривають рот.

Після закінчення вдування повітря в рот чи ніс потерпілого звільня­ють, щоб дати можливість вільному видиху. Частота вдування повітря по­терпілому повинна бути 12-13 разів за хвилину.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу йому потрібно разом зі штучним диханням робити масаж серця. Робиться це так: потерпілого кла­дуть на спину на підлозі, звільняють грудну клітку від одягу, який стискає потерпілого. Особа, що надає допомогу, знаходиться з лівого боку від по­терпілого, долонями двох рук натискує на нижню частину грудної клітки потерпілого з силою, щоб змістити її на 3-4 см. Після кожного натискування потрібно швидко забирати рухи з грудної клітки, щоб дати можливість їй випростатись. У такій ситуації операції чергуються. Після 2-3 вдувань пові­тря роблять 4-6 натискань на грудну клітку. Для перевірки появи пульсу масаж припиняють на 2-3 секунди. Перші ознаки того, що потерпілий при­ходить до свідомості, – поява самостійного дихання, зменшення синюватос­ті шкіри та поява пульсу.

Констатувати смерть має право лише лікар.

 

Заступник директора                  ______________                 ____________________

(підпис)                                             (ПІБ)

 

Отримав  інструкцію                  _______________              _____________________

(підпис)                                            (ПІБ)

«____»_____________________200_  р.